09.07.2008    19:34

КОНТРАБАНДА НОН-СТОП!

Важко жити, коли в тебе за спиною хтось дружить проти тебе. Важко жити не від того, що дружать, а від того, що на спині очей немає та не знаєш, коли момент нападу настане.
 

КОНТРАБАНДА НОН-СТОП!

За таких умов звикли працювати правоохоронці, бо серед них самі близькі товариші та приятелі можуть за декілька хвилин зруйнувати все те, у що віриш, до чого прагнеш.

Проте наступне оповідання не про справжніх "оперів", а про тих "пацанів", які своїми "галками" на митниці залякали всю країну, прикриваючи статистикою устаканення "контрабандно-корупційних схем", з яких кормилися не тільки високоповажні посадовці Волинського УСБУ, а також їх "криша" в Києві.

Відомо, що Волинь за останні часи стала чи не головним оплотом закарпатської "Цимбори" завдяки надзусиллям працівників Секретаріату та їх вірної людини в "конторі" Мирослава Василини.

Ця видатна постать, яка відома більшості працівників СБУ, як жадібний до подарунків заступник керівника Національної академії СБУ, що сколотив собі добрі статки подаяннями та подарунками "есбеушників" різних рангів зі всієї України. Також відомо, що в роки "кучмізму", він отримав за кругленьку суму тодішній Адміністрації Президента генеральські лампаси (Володимир Радченко, який тоді очолював СБУ, дізнався про надання Василині генеральських погонів в останню мить, по дорозі на "Печерські пагорби").

У нещодавніх зверненнях до ЗМІ його підлеглих з розігнаного підрозділу Мирослава Михайловича подають як видатного професіонала, принципового і порядного керівника з високими моральними якостями.

Ну може з останніми тезами сперечатися – зайвий клопіт, бо "у кожного своя правда, і сила, і воля". Може й можна назвати великою моральністю встановлені розміри "асигнувань" з кожного територіального підрозділу, бо не виключно, що раніше вони були більші. Проте, назвати професіоналом особу, яка впродовж десяти років замість шпигунів ловила тараканів у приміщенні Національної академії СБУ, прислухаючись до побрехеньок старожилів про старі добрі часи КДБ, це все рівно, що плюнути в око кожному з більш ніж десяти тисячної армії простих оперативних співробітників української спецслужби, на яких безпосередньо і тримається державна безпека нашої країни.

Єдине, що зміг засвоїти Мирослав Михайлович, це як з "повітря" робити "кошти", активно практикуючись на вирішенні питань щодо вступу в Національну Академію шмаркливих діточок з різного роду бізнесових кланів та партійних бонзів.

Це й з рештою дозволило генералу Василині швидко налагодити у підшефному регіональному управлінні чітку фінансову вертикаль.

Запитаєте, де ж взяти простим операм гроші? А що таке Волинь? Замисліться. Це ж два потужних митних пункти пропуску, широкий кордон, розвинута туристична і промислова інфраструктура! Об цей камінь (у прямому сенсі слова) поламало зуби не одне покоління "чекістів".

А яких зусиль вартувало Василині "усунути" з цього регіону копита такого "зубра", як Олександр Скіпальський? Скільки безсонних ночей, спільно з "Цимборою" планувалася ця спецоперація?

А скільки коштувала спроба влізти на Волинь Юрію Луценку з Геннадієм Москалем? Вони ще й досі не розплатилися з "навішаними по понятіям"...

Це така мафія, яка опутала не тільки Волинь своїм контрабандним павутинням і тому не дивно, що спасаючи своїх вони ладні "поховати" чи не всю вертикаль Центрального Апарата СБУ, включаючи Валентина Наливайченка, якому, як видається, таки "кишка тонка" подолати цього корупційного спрута в своїй конторі.

"Ла Піовра", панімаєш! Де ж на неї свій комісар Катані віднайдеться?

Давно ж усіма ними "червону зону" запакувати треба! Але ж мабуть ще не сьогодні...


Открыть

14.02.2008    13:00

РУДЬКОВСЬКИЙ - ЗЛОДІЙ В ІНВАЛІДНОМУ ВІЗКУ

 

Взяття під варту колишнього міністра транспорту і зв'язку Миколи Миколайовича Рудьковського стало найрезонанснішою подією останніх днів.

Безперечно, будь-які епізоди кримінальних справ, які стосуються українських політиків, апріорі є чудовим підґрунтям для справжнього політичного шоу. Не стало виключенням і затримання Миколи Рудьковського, який вирішив вдавати «найхворішу людину на землі».  

Екс-міністр максимально використовував хворобу для впливу на Феміду, повідомивши, що йому лікарі СІЗО не говорять правду про стан здоров'я. Під час судового засідання Рудьковській скаржився на погіршення стану здоров'я і просив про медичну допомогу. Яка, зрештою, йому і була надана - у вигляді ін'єкції, робити яку приїхали аж дві карети швидкої допомоги. Слів немає, піклування про здоров'я людини заслуговує лише схвальних відгуків та як свідчить життя українських політиків, їх «псевдохвороби», а особливо під слідством, можуть тривати роками.

Рудьковській же, демонструє хворобу «за Станіславським», а часом навіть перевершуючи відомого майстра. Так, всю країну вразив його лаконічний SMS до газети «Сегодня»: «Адвокатов нет. Лекарств нет», а фраза: «у другий раз у візку до суду приїхати не зможу - ні морально, ні фізично» - взагалі «опофігей» акторської майстерності. Рудьковський в інвалідному візку – неперевершений хід піарників екс-міністра. Тут мимоволі пригадуєш загальновідомих персонажів: Керенського у спідниці, «Великого сліпого» - Поняковського... Видовище кумедне, але скільки страждання було в очах Миколи-інваліда. Спектакль розрахований на слов’янську ментальність. Але ясність можна внести досить просто, пригадавши скільки за протринькані на закордонні вояжі народні гроші пан Рудьковський міг на колишній посаді зробити корисного для тих самих інвалідів, обладнавши станції турнікетами, придбавши відповідний транспорт і пристосування. Звісно, тоді Миколі було не до інвалідів та що там інвалідів, навіть не до проблем міністерства, яке у той час перетворилось «суцільну надзвичайну ситуацію». Йому кортіло до грошей, дівчат і розваг. Це тепер вигідно вдавати інваліда, бачите ноги від страху відібрало.   

Особливо кумедно все це виглядає на фоні коментаря завідувача відділенням спинальної нейрохірургії Інституту нейрохірургії АМН України Євгенія Слинько: «…протрузія дисків (діагноз, поставлений Рудьковському) є у 70% населення. Ця хвороба хірургічно не лікується і взагалі навіть клінічно себе не проявляє. А щодо видалення атером на спині (таку операцію екс-міністрові зробили 7 лютого п.р.), то це дуже легка, мінімальна операція». За його словами, це амбулаторна операція. У поліклініках їх роблять амбулаторно: «хворий прийшов, хірург прооперував з місцевим знеболенням, наклейку наклеїв і відпустив додому».

Втім, питання про подальшу долю «справи Рудьковського» залишається відкритим - очевидно, що 11 лютого суд поставив в ній лише кому. Проте вже саме формулювання, до якого удалася прокуратура, вимагаючи узяття Рудьковського під варту, дозволяє допустити, що фінал не за горами. Адже, «ухиляючись від ознайомлення з матеріалами справи», Микола Миколайович, фактично, перешкоджав пред'явленню йому звинувачення - саме цьому в юридичній практиці передує ознайомлення з матеріалами справи. А пред'явлення звинувачення, як відомо, передує іншій процесуальній дії - передачі справи до суду. Отже, прокуратура упевнена, що провина Рудьковського доведена?

Втім, при великому бажанні слідство може не обмежитися лише звинуваченнями в туризмі за державні гроші. Варто пригадати хоч би обіцянку СБУ притягати Миколу Рудьковського до відповідальності за приховування інформації про підготовку терористичного акту, або ж за наклеп (у вересні екс-міністр звинуватив розділ президентської канцелярії Віктора Балогу в підготовці терактів «з людськими жертвами»). Є підстави думати, що можуть бути знайдені і інші звинувачувальні аргументи.

Інша справа - чи зуміє сторона звинувачення ними скористатися. І чи буде Микола Рудьковській першим відомим українським політиком, який отримає вирок по звинуваченню в корупції не в американському або швейцарському, а в українському суді?


Открыть


Присоединяйтесь!


Добавить в друзья


Мое меню

sergey_polychevsky.jpg

hiblogger.net polychevsky69polychevsky69



Содержание страницы


Метки